Злинська ЗШ №1 І-ІІІ ступенів
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області
ІННОВАЦІЙНИЙ
ПОШУК ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН: ЗМІСТ, ОРГАНІЗАЦІЯ
Автор: Максименко Людмила
Іванівна
Вчитель історії
Злинської ЗШ №1 І-ІІІ ступенів
2014
ВСТУП
Актуальність дослідження. На
початку XXI
століття людство увійшло в нову стадію свого розвитку, і вчені, і політики, й
педагоги усе частіше говорять про те, що настає Інформаційна ера. Сучасний період реформування школи та
історичної освіти потребує термінового розв’язання проблем застосування
інтерактивних технологій як засобу навчання, що має сприяти розвитку цілісності
та системності мислення учня, його уяви, мотивації до вивчення шкільних
предметів, дозволяє більш повно забезпечувати усі види його пізнавальної
діяльності, формування відповідних умінь і навичок; індивідуалізувати процес
навчання. Проте застосування інноваційних технологій на уроці історії потребує
розв’язання цілої низки методичних питань: розробка уроків із використанням
мультимедійної підтримки та поєднання їх із традиційними формами уроку,
організація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці, де застосовуються
інтерактивні засоби. Існує велика кількість активних та інтерактивних
технологій навчання, які можуть бути використані на різних етапах уроку: під
час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час
формування вмінь та навичок, як фрагмент заняття для досягнення певної мети або
ж проведення цілого уроку з використанням окремої технології. Сучасне життя потребує впровадження у педагогічну практику стратегії
розвитку критичного мислення. Такий підхід співзвучний концепції
особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням
активних та інтерактивних технологій.
Труднощі виникають із тим, що в навчальному плані шкіл скорочується час на вивчення деяких шкільних предметів. У їхнє число попадає й
історія. Ці обставини створюють базу для нових теоретичних досліджень в області
методики історії, вимагає пошуку інших підходів в організації навчального
прогресу, що тісно пов'язано з розробкою й впровадженням у навчальний процес
нових педагогічних технологій. Відновлення освіти підростаючого покоління
вимагає використання нетрадиційних методів і форм організації навчання. Не можна опиратися тільки на широко
розповсюджені в практиці навчання методи, необхідні нововведення.
ВИДИ ІННОВАЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
1 Інтерактивне
навчання
Інноваційна педагогічна діяльність,
будучи складним і багатоплановим феноменом, своїм змістом охоплює процес
взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об’єкта, на
переведення його в якісно новий стан; системну діяльність щодо створення,
освоєння та застосування нових засобів, особливий вид творчої діяльності, що
об’єднує різноманітні операції і дії, спрямовані на одержання нових знань,
технологій систем. Усі ці вияви характеризують інноваційну діяльність у
педагогічній сфері.
Продуктами інноваційної педагогічної
діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її
розвиток і характеризують як нові чи вдосконалені. Одним із таких нововедень є
інтерактивне навчання.
Слово
«інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» -
взаємний, «act» - діяти. Тобто, інтерактивний –
здатний до взаємодії, діалогу.
Інтерактивне навчання – це спеціальна
форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану
мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою
успішність, інтелектуальну спроможність і всі учасники освітнього процесу
спілкуються одне з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми,
моделюють ситуації, оцінюють дії колег і свою поведінку.
Суть інтерактивного навчання в тому,
що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії
(колективне, групове навчання в співпраці), де і учень і вчитель є
рівноправними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, вміють і
здійснюють. Інтерактивні технології навчання допомагають задіяти в процесі
навчання не тільки інтелект, досвід, свідомість людини, а й її почуття, емоції,
вольові риси, сприяють «зануренню» в навчальний матеріал, визначенню
особистістю свого емоційно-цілісного ставлення до нього, підвищенню
ефективності засвоєння. При запровадженні цих технологій знання засвоюються
набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування ,
а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук
її вирішення.
Інтерактивне
навчання передбачає включення механізмів запам’ятовування й відтворення
інформації; її пояснення й передачі іншим; застосування знань у варіативних
ситуаціях; розуміння причинно-наслідкових зв’язків, співвідношення частин і
цілого; наведення аргументів і доказів, перегрупування окремих частин і
створення нового цілого.
Кредо інтерактивного навчання:
-
те, що я чую, я забуваю.
-
те, що
я бачу й чую, я трохи пам’ятаю
-
те, що я чую, бачу і обговорюю, я
починаю розуміти.
-
Коли я бачу, чую, обговорюю й роблю, я
набуваю знань і навичок.
-
Коли я передаю знання іншим, я стаю
майстром [7; 17].
Існує багато інтерактивних методів, які використовуються в організації навчально-пізнавального
процесу викладання історії. У даній
роботі пропонується ознайомитися з деякими з них.
Інструктування для розподілу ролей учням та вчителю під час виконання
деяких методів:
– вчитель розповідає учням про цілі вправи, про правила, про послідовність
дій і кількість часу на виконання завдання; запитує, чи все учням зрозуміло (2
хв.).
Поділ на групи і/або розподіл ролей (1-2 хв.)
Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, як помічник,
як ведучий дискусії, намагаючись надати
учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці
(5-15 хв.).
Презентація результатів виконання вправи
На цьому етапі інтерактивного уроку
доцільно застосувати такі інтерактивні вправи як: „Ажурна пилка”, „Займи позицію”,
„Два-чотири-всі разом”, “ Діаграма
Венна”, “ Бджолині
групи”, “ Вільне
письмо”, “ Презентації”,
“ Опитувальники”.
Діаграма Венна –
використовується для роботи в малих групах при закріпленні та узагальненні
наукових понять, коли діти порівнюють засвоєне
і виділяють спільне та відмінне.
«Бджолині групи» – учні
об’єднуються в групи і збирають інформацію по темі, яка буде вивчатися за 2-5
днів уперед.
«Вільне письмо» – письмо для
себе протягом певного часу на вільну або задану тему. Викладення на папері
власних думок. По закінченню кожен учень повинен зачитати свої думки. Всі інші слухають і дають свої відгуки.
Презентації – індивідуальна
робота або робота в групах – створення презентазії заданої теми.
Опитувальники – діти
виступають у ролі кореспондентів, беручи інтерв’ю у будь-яких людей, з
будь-яких питань.
Метод контракту «Навчаючи – навчаюсь»
Мета:
можливість передачі набутих знань, умінь, навичок своїм однокласникам,
підвищення інтересу до навчання.
Пам’ятка для учнів:
1. Учням
пропонуються картки із завданням, що стосується теми уроку.
2. Протягом
кількох хвилин учень виконує завдання.
3. Після
перевірки вчителем правильності виконаного
завдання учень може йти до однокласника й ознайомити з цим завданням,
допомогти йому й одержати певну інформацію.
4. Спілкуватися
можна лише з однією особою.
5. Після
обміну інформацією кожен розповідає, що він дізнався від інших за темою уроку.
Якщо сильніші учні учні впоралися із
завданням раніше, то допомагають слабшим або перевіряють завдання разом з
вчителем [13;46].
Методика «Мозковий штурм» та система позначок «Поміч»
Мета:
спонукати учасників колективного обговорення проблемної ситуації до творчості,
вирішення її шляхом колективного обмірковування – мозкового штурму.
Пам’ятка для
учнів:
1. Проблемне запитання учні записують на
дошці.
2. Учасники штурму висувають ідеї для
розв’язання проблеми.
3. Запропоновані ідеї учні записують на дошці.
4. Групування та аналіз висунутих ідей (учні
під контролем вчителя).
5. Вибір ідей, які допоможуть у розв’язанні
проблеми.
Підсумки роботи. Правила поведінки під час «мозкового штурму»:
Зібрати якомога більше ідей щодо розв’язання проблеми; зосередитися,
змусити працювати свою уяву, не відкидати ідею лише тому, що вона суперечить
загальноприйнятій думці; брати до уваги всі запропоновані ідеї, розвивати їх;
не обговорювати, не критикувати висловлювання інших, не намагатися давати
оцінку запропонованим ідеям.
Ця методика використовується для вироблення
кількох вирішень конкретної проблеми. Спонукає учнів проявляти творчість та
уяву, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму»
в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом
обмеженого періоду часу.
Методика «Гронування» є
методикою навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно
певної теми. Вона націлена передусім на стимулювання мислення про зв’язки з
окремими поняттями. Це нелінійна форма мислення, яка функціонує подібно до
принципу роботи нашого мозку. Гронування може бути використано як на етапі
актуалізації так і на стадії усвідомлення [11; 67].
Методика «Кубування»
Мета:
розвивати аналітико-синтетичне мислення, удосконалювати вміння чітко і
конкретно висловлювати власну думку щодо поставленого запитання
Алгоритм
діяльності учнів під контролем вчителя:
1.
Назвіть, опишіть...
2.
Засоціюйте...
3.
Порівняйте...
4.
Висловіть своє ставлення...
5.
Аргументи «за» і «проти».
6.
Застосуйте....
Цей метод
навчання полегшує розгляд різних сторін
теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написанням на кожній грані
вказівки щодо напрямку мислення в певному виді діяльності учнів. Сутність цього
методу полягає у використанні обов’язкових запитань, розміщених на гранях кубу,
стосовно будь-якого предмета, що розглядається учнями.
Робота в парах.
Мета: сприяння
розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватися,
переконувати й вести дискусію
Ця технологія особливо ефективна на початкових
етапах навчання учнів роботі в малих групах. Її можна використовувати для
досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань.
За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним
навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час
подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки
перед класом. Вона спряє розвитку навичок спілкування, критичного мислення,
вміння переконувати і вести дискусію.
Алгоритм діяльності учнів:
1.
Учням пропонується конкретне завдання.
2.
Об’єднання учнів у пари (довільно)
3.
Обговорення навчання в парах (вказується
час для обговорення)
4.
Представлення результатів роботи.
Вчитель активно, але ненав’язливо співпрацює на всіх етапах уроку.
Використання такого виду співпраці сприяє
тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Можна швидко виконати
вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.
«Карусель».
Мета:
вдосконалення навичок обговорення дискусійних питань у групі з різними партнерами; обговорення
гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій.
Алгоритм
діяльності вчителя та учнів:
Вчитель
пояснює учням завдання, формулює дискусійне питання, контролює процес обговорення та підведення
підсумків.
Алгоритм діяльності учнів:
1.
Розставити стільці у два кола (внутрішнє
і зовнішнє).
2.
Учні сідають один напроти одного,
ознайомлюються із завданням.
3.
Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє –
рухоме. За сигналом ведучого учасники пересуваються на один стілець праворуч і
опиняються перед новим партнером. Так проходять усе коло, обговорюючи
поставлене завдання.
Цей
варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення
всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для
обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:
-
для обговорення будь-якої гострої
проблеми з діаметрально протилежних позицій;
-
для збирання інформації з якої-небудь
теми;
-
для інтенсивної перевірки обсягу й
глибини наявних знань;
-
для розвитку вмінь аргументувати власну
позицію.
Робота в малих
групах (3-5 учнів)
Мета: вирішення
складних проблемних ситуацій, що потребують колективного розуму; набуття
навичок спілкування та співпраці.
Алгоритм діяльності:
1.
Розподіл вчителем ролей у групах.
Головуючий
(спікер) – зачитує завдання, організовує порядок виконання, підбиває підсумки,
визначає доповідача.
Секретар – веде коротко
записи результатів роботи групи.
Посередник –
стежить за часом.
Доповідач – чітко
висловлює думку всієї групи.
2.
Висловлення учнями власної думки за бажанням, а потім по черзі.
3.
Дотримання правил активного слухання.
4.
Обговорення ідей, а не осіб учнів, які
висловили ці ідеї.
5.
Намагання дійти спільної думки , хоча в
деяких випадках може бути особлива думка, яка має право на існування.
Усі ланки роботи проходять під керівництвом та контролем вчителя.
Використовується для вирішення складних проблем, що потребують
колективного розуму.
«Вільний мікрофон»
Мета: надання можливості кожному учневі висловити свою
думку чи позицію стосовно вирішуваної проблеми.
Алгоритм діяльності учнів:
1.
Постановка запитання.
2.
Уявний мікрофон (ручка, оцівець тощо),
який передаватиметься тому, хто бажає висловитися.
3.
Надання слова лише тому, хто отримує
«уявний» мікрофон
4.
Швидка і лаконічна відповідь.
5.
Відповідь без коментарів і оцінок.
Ця технологія надає можливість кожному сказати щось
швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи
позицію. Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись, використовуючи
уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням
закінчити його. Учні працюють з
відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш
важливим відкриттям було...» або «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок,
що...» тощо.
«Два – чотири –
всі разом»
Мета: розвиток
навичок спілкування у групі, уміння переконувати й вести дискусію.
Алгоритм
діяльності учнів:
1.
Постановка питання для обговорення чи
дискусії із встановленням часу для роботи.
2.
Об’єднання учнів у пари для обговорення
своїх ідей (пари повинні дійти спільної думки щодо вирішення проблеми протягом
вказаного часу)
3.
Об’єднання пар у четвірки для
обговорення попередньо досягнутих рішень
щодо поставленої проблеми
[10; 35].
«Коло
ідей»
Мета:
вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх
учнів до обговорення посталеного питання.
Алгоритм
діяльності учнів:
1.
Постановка питання для обговорення в
групах із зазначенням часу для цієї роботи.
2.
Представлення групами свого варіанта
розв’язання проблеми.
3.
Запис на дошці запропонованих ідей.
4.
Розгляд проблеми загалом.
«Акваріум»
Мета:
вдосконалення навичок дискутувати в малих групах та вміння аргументувати власну
позицію.
Алгоритм
діяльності учнів:
1.
Об’єднання учнів у групи, ознайомлення
із завданням.
2.
Одна з груп сідає у центр класу і отримує
завдання для проведення групової
дискусії.
3.
Учні перебувають у зовнішньому колі, не
втручаються в хід дискусії.
4.
Після закінчення дискусії група
повертається на свої місця, а вчитель веде бесіду з класом.
5.
Місце в «акваріумі» займає інша група і
обговорює іншу ситуацію.
6.
Підсумкові роботи в групі.
«Снігова куля»
Мета:
висловлення та обгрунтовування власної думки з приводу обговорюваного питання.
Алгоритм
діяльності учнів:
1.
Бесіда у формі запитань щодо обговорюваного
питання.
2.
Пропонується уявна «снігова куля» яку
перекидають від одного учня до іншого, називаючи ім’я і адресу. Той, у кого
«влучила «снігова куля» відповідає на
запитання і «перекидає» її іншому учневі.
3.
Відповідає лише той, у кого «влучила»
«снігова куля».
4.
Швидка і лаконічна відповідь.
5.
Відповіді без коментарів і оцінок.
«Займи позицію»
Мета: демонстрація розмаїття поглядів на проблему, усвідомлення можливості
протилежних позицій щодо її вирішення.
Алгоритм діяльності учнів:
1.
Пропонують тему, і потрібно висловити
думку з приводу неї.
2.
Вибір плаката («так», «ні», «не знаю»),
який відповідає позиції даного учня.
3.
Обгрунтування своєї позиції.
4.
Уважне вислуховування аргументів інших
учнів.
5.
Якщо після обговорення позиція
змінюється, то слід перейти до іншого плаката і пояснити причину зміни своєї
позиції.
«Метод прес»
Мета: навчати учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з
дискусійних питань у виразній і стислій формі, переконувати інших.
Алгоритм діяльності учнів:
1.
Позиція: «Я вважаю, що..»
2.
Обгрунтовування: «Тому що...»
3.
Приклад: «Наприклад...»
4.
Висновки: «Отже...», «Я вважаю...»
«Складання резюме»
Мета:
вдосконалення та розвиток творчого мислення, вміння робити узагальнення,
співпраця в парі.
Алгоритм
діяльності учнів:
1.
Учень самостійно (2-3-ма реченнями)
викладає зміст запропонованого вчителем завдання.
2.
Учні в парах обмінюються думками з
приводу написаного й удосконалюють його.
3.
Озвучення виконаного.
«Письмові дебати» - це діалог з приводу спірної теми, у якому
беруть участь усі учні класу.
Алгоритм діяльності учнів:
1. Учні розпочинають діалог. 1 група пише аргумент, а друга – пише відповідь на аргумент,
і висуває свій аргумент.
2. Процедура обміну
аргументів проходить 2-4 рази. [1; 39].
2 Проектні
технології навчання на уроках історії
У перекладі з
латинського «проект» означає «самостійний пошук шляху» («кинутий уперед»).Дану технологію краще
використовувати у старшій школі .Саме в
цих класах обсяги навчального матеріалу, високі вимоги до випускників і
вчителя, підштовхують педагога до пошуку інноваційних форм діяльності,
інтерактивних методів, у тому числі і до застосування проектів. Проект спонукає
учня виявити інтелектуальні здібності, моральні і комунікативні якості,
продемонструвати рівень володіння знаннями і загально-навчальними вміннями,
здатність до самоосвіти і самоорганізації. Проектній діяльності може передувати
"мозковий штурм", у процесі якого позначаться нові цікаві проблеми
для учнів. У процесі проекту учні синтезують знання з історії в ході їхнього
пошуку, інтегрують інформацію суміжних дисциплін, шукають більш ефективні шляхи
рішення задач проекту, спілкуються один з одним. Спільна діяльність реально
демонструє широкі можливості співробітництва, у ході якого учні ставлять мету,
визначають оптимальні засоби їхнього досягнення, розподіляють обов'язки,
всебічно виявляють компетентність особистості.
Головні умови організації роботи над проектом:
1. Професіоналізм учителя, знання ним особливостей
проектної методики, усвідомлення широких можливостей розвитку учнів у процесі
проектної діяльності.
2. Навчання учнів і оволодіння ними технологіями проектної діяльності (умінням визначати мету,
задачі, бачити предмет дослідження, визначати гіпотезу, планувати власну
діяльність і діяльність своїх товаришів). Здатність чітко, систематично
виконувати сплановану роботу, що є неодмінною умовою для розвитку школярів, які
беруть участь у реалізації проекту, досягненні мети проекту.
3. Прагнення учнів брати участь у роботі над проектом;
визначений рівень володіння знаннями з предмету і загально-навчальні
інтелектуальні уміння.
4. Почату спільну роботу вчителя й учнів по проекту,
варто доводити до кінця, поетапно узгодивши її проміжні результати з учителем.
5. Наявність інформації про хід проекту.
Методика проектної діяльності:
1. Вибір проблеми, обґрунтування практичної значимості її
результату.
2. Визначення мети і поетапних задач.
3. Визначення масштабу роботи, засобів і методів
досягнення мети, рамки інтеграції з ін. предметами, передбачувані складності,
терміни, поділ усієї роботи на етапи.
4. Формулювання гіпотези, ідеї реалізації.
5. Вибір виконавця чи команди для здійснення проекту.
Розподіл обов'язків на кожному з етапів проекту при загальній рівноправності
учасників. Мотивація учасників.
6. Плануючи проект, необхідно продумати його загальну
модель і її структуру.
7. Вибрати двох учнів, що відповідають за інформаційне
забезпечення проекту - випуск бюлетенів. Позначити основні принципи оформлення,
періодичність випуску.
Етапи проектування:
1. Початковий.
Розробка основних ідей, констатація вивченості проблеми,
збір і аналіз даних, обґрунтування актуалізації, формулювання гіпотези
(припущення про результати і шляхи їхнього досягнення).
2. Етап розробки.
Вибір виконавця (одного чи декількох), формування
команди, розподіл обов'язків, планування роботи, розробка змісту етапів,
визначення форм і методів керування і контролю, корекція з боку педагога.
3. Етап реалізації проекту.
Інтегрування й акумулювання всієї інформації з
урахуванням теми, мети. Підготовка наочно-графічного матеріалу, розробка аудіо-відео
ряду проекту. Контроль і корекція проміжних результатів, співвіднесення їх з
метою, керівництво, координація роботи учнів.
4. Завершення проекту.
Представлення і захист проекту в класі, на конференції,
внутрішкільній паралелі і т.д. Зіставлення первісних цілей і результатів
дослідження. Оцінка і підведення підсумків. Розформування команди. Обговорення
результатів проекту, які пізнавальні і моральні знахідки були придбані [6; 198].
3. Розвиток
творчого потенціалу учнів через упровадження інформаційних технологій
Перехід до нових комп’ютерно-орієнтованих технологій,
раціональне поєднання нових інформаційних технологій з традиційними – складне
педагогічне завдання і потребує розв’язання цілого комплексу
психолого-педагогічних, організаційних, навчально- методичних, технічних та
інших проблем. Інформаційні технології відкривають учням доступ до
нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи,
дають цілком нові можливості для творчості.
4. Використання мультимедійних технологій на
уроках історії
. Мультимедійні технології – це практична реалізація
методологічних і теоретичних основ формування інформаційної культури. Сучасному
вчителю все складніше бачити себе в освітньому процесі без допомоги комп’ютера.
Підготовка подібних уроків вимагає ще ретельнішої підготовки, ніж у звичайному
режимі.Проектуючи майбутній мультимедійний урок, вчитель
повинен продумати послідовність технологічних операцій, форми і способи подачі
інформації на великий екран чи безпосередньо учням на кожен комп’ютер. Варто
відразу ж задуматися про те, як вчитель керуватиме навчальним процесом, яким
чином забезпечуватимуться педагогічне спілкування на уроці, постійний зворотний
зв’язок з учнями в умовах учень – комп’ютер – вчитель.. Цілком очевидно, що на такому уроці мультимедіа
використовується для посилення навчального ефекту, вчитель залишається одним з головних учасників
освітнього процесу, часто і головним джерелом інформації, а мультимедійні
технології застосовуються ним для посилення наочності, для підключення
одночасно декількох каналів подання інформації, для доступнішого пояснення
навчального матеріалу. Наприклад, технологія опорних конспектів В.Ф.Шаталова
набуває абсолютно нової якості, коли на екрані в заданому режимі з’являються
фрагменти «опори». У будь-який момент учень може за допомогою гіперпосилань
перейти до деталізації кожного інформаційного блоку, «пожвавити» матеріал, що
вивчається, за допомогою анімації і т.д Тут повстає
питання: для чого ж, власне, може бути призначений мультимедійний урок?
• для вивчення нового матеріалу, подання нової
інформації;
• для закріплення набутих знань, відпрацювання
навчальних умінь і навиків;
• для повторення, практичного застосування
одержаних знань, умінь навиків;
• для узагальнення, систематизації знань.
Одним з очевидних переваг мультимедійного
уроку є посилення наочності. Використання наочності тим більше актуально, що в
школах, як правило, відсутній необхідний набір таблиць, схем, репродукцій,
ілюстрацій. У такому разі комп’ютер може надати неоціненну допомогу. Проте
досягти очікуваного ефекту можна при дотриманні певних вимог до подання
наочності.
1. Впізнаванність наочності, яка повинна
відповідати письмовій або усній інформації, що представляється.
2. Динаміка подання наочності. Час
демонстрації повинен бути оптимальним, при чому відповідати навчальній
інформації, що вивчається у даний момент. Дуже важливо не перестаратися з
ефектами.
3. Продуманий алгоритм відеоряду зображень.
Засоби мультимедіа надають вчителю можливість представити необхідне зображення
з точністю до миті. Але при цьому вчителю треба детально продумати
послідовність подачі зображень на екран, щоб навчальний ефект був максимальним.
4. Вчителю слід пам’ятати, що оптимальний
розмір зображення на екрані монітора у жодному випадку не відповідає
оптимальному розміру зображення великого екрану проектора і, зрозуміло,
відрізняється від зображення на нетбуках.
5. Оптимальна кількість зображень, що
демонструються на екрані. Не слід захоплюватися надмірною кількістю слайдів,
фото та ін., які відволікають учнів, не дають зосередитися на головному.
Дуже важливо, щоб вчитель у жодному випадку
не дублював текст з підручника. Сучасні
технології, як відомо, дозволяють успішно використовувати в мультимедійному
уроці фрагменти відеофільмів. Саме фільм, а точніше невеликий навчальний
фрагмент, найбільшою мірою сприяє візуалізації навчального процессу. Але
відеоінформація повинна супроводжуватися питаннями розвиваючого характеру, які
викликають учнів на діалог, коментування того, що відбувається. У жодному випадку
не варто допускати перетворення учнів на
пасивних глядачів .
ВИСНОВКИ
Результати проведеного дослідження підтвердили висунуті припущення та дали
можливість зробити висновки:
1.
На
сьогодні в Україні відбуваються зміни в економічній, політичній сферах, не
залишається осторонь і сфера освіти. Економічний та суспільний розвиток
зумовлюють високі вимоги до якості загальної освіти, до підготовки вчителів:
їхньої освіченості, володіння методиками і технологіями навчання та розвитку
дітей, вміння працювати з дітьми, займати активну життєву позицію, мати творчий
підхід до роботи, презентабельний зовнішній вигляд, добре розвинені
організаторські здібності, вміння чітко висловлювати свої думки,
відповідальність, порядність, вміння вчитись протягом усього життя та бажання
розвиватись.
У Державній програмі «Вчитель» зазначено, що є потреба в оновленні змісту
педагогічної освіти. Науковцями і педагогами-практиками було визнано, що
набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття
компетентностей особистості учня є досить ефективним, якщо у навчальному
процесі майбутній учитель застосовує інтерактивні технології.
2.
Сутність
поняття «інтерактивна технологія» визначається у двох площинах: 1) це
організація навчального процесу, за якої школяр бере участь у колективному,
взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу
навчального пізнання; 2) це вид інформаційного обміну учнів з навколишнім
інформаційним середовищем. Тож, інтерактивними технологіями є такі, в яких
учень виступає постійно у суб’єкт-об’єктних відносинах щодо навчальної системи, періодично
стаючи її автономним активним елементом.
У межах інтерактивних технологій застосовується так зване інтерактивне
навчання, яке планується на основі спеціальної форми організації навчальної
діяльності, яка має конкретну передбачену мету – створити комфортні умови
навчання, за яких кожен учень відчуває успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається
за умов постійної, активної взаємодії всіх учасників.
Цілі та завдання інтерактивного навчання визначаються через розширення
пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні
інформації з різних джерел; можливість перенесення отриманих умінь, навичок та
способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів; формування
глибокої внутрішньої мотивації.
Встановлено, що основною метою інтерактивного навчання є
підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного
суспільства.
Педагогічні
завдання інтерактивного навчання:
-
інтенсифікація всіх рівнів
навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;
-
побудова відкритої системи освіти, що
забезпечує кожній дитині і дорослому власну траекторію самоосвіти;
-
системна інтеграція предметних галузей
знань;
-
розвиток творчого потенціалу учня, його
здібностей до комунікативних дій;
-
розвиток умінь
експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;
-
формування інформаційної культури учнів;
-
реалізація соціального замовлення,
обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у
галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів
нових інформаційних технологій).
Робота може бути корисною для вчителів шкіл для впровадження інноваційних
технологій в навчання та для студентів педагогічних вузів та училищ.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Баханов К. Групова робота на уроках
історії // Історія в школах України. – 1998. – № 3. – С. 38–43.
2.
Баханов К. Що ж таке інтерактивна
технологія навчання? // Шлях освіти. – 1999. – № 3. – С. 23–25.
3.
Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні
технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
4.
Дуткевич Т.В. Психологічні основи використання
інтерактивних методів навчання у процесі підготовки спеціалістів з вищою
освітою // Використання інтерактивних методів та мультимедійних засобів у
підготовці педагога: зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський: Абетка – Нова,
2003. – С. 26 – 33.
5.
Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук
України; головний ред. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
6.
Інтерактивні методи навчання: Досвід
впровадження / За ред. В.Д.Шарко. – Херсон: Олді-Плюс, 2000. – 210 с.
7.
Кларин
М.В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта // Педагогика.–
2000. – № 7. – С.12-18.
8.
Курилів В. І. Методика
викладання історії: Навчальний посібник. – Л.: Торонто: Світ, 2003. – 248 с.
9.
Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках
історії. – Х.,Основа, 2005. - 192 с.
10.
Мочкіна Л.І. Нестандартні уроки з історії
України. – Тернопіль, Мальва – ОСО, 2005. - 76 с.
11.
Танцюра А.І. Інтерактивні технології на
уроках історії. – Х.,Основа, 2005. - 96 с.
12.
Шашура Л.Я. Нестандартні уроки з історії
України та всесвітньої історії у школі. – Тернопіль, Підручники й посібники,
2005. - 64 с.
13.
Шашура Л.Я. Нестандартні уроки з історії. –
Тернопіль, Підручники й посібники, 2007. - 48 с.
14.
Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник. – К.:
Либідь, 2003. – 56 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий